Вчора, сьогодні, завтра …

Я звичайний киянин, який просто живе та насолоджується краєвидами свого міста, спілкуванням з друзями, улюбленою справою тощо.

Я впевнений у тому, що життя сяє розмаїттям тих кольорів, які ми самі обираємо для картини нашого існування. Я ніколи не був художником, але я митець. Мені подобається фотографувати те, що відбувається навколо. Те, що приваблює погляд та надихає. Дехто, навіть вважає, що я маю талант. Але я впевнений, що це просто десятирічний досвід, протягом якого я зрозумів, що мистецтвом фотографії я володію професійно, але зробити це професією не можу. Точніше, не хочу. Натхнення не продається і не підживлюється комерцією.

Саме тому я вважаю себе митцем, а не професійним фотографом. Я хочу знімати те що подобається мені, і так знімати як того хочу я, а не замовник. Через це я припиняю будь-яку фотодіяльність на комерційних підставах, будь яку фотозйомку яка мені не до вподоби чи розбігається з моїми власними поглядами на мистецтво, релігію, політичну ситуацію, тощо.

Також я тимчасово припиняю роботу із своїм сайтом http://yakovchuk.blogspot.com/. Орієнтовно до початку наступного року. Заплановані публікації будуть з’являтися, але не регулярно. Ця зупинка пов'язана з багатьма чинниками. Ресурс почав займати майже весь вільний час. Щодня я сам собі виставляв вимоги по якості наповнення і розвитку. Цих вимог дотримувався, але бажаного результату не досяг. Ще однією з причин є небажання займатися копіпастерством…

Робота з сатом http://photogrammer.com.ua була припинена вже давно, але прямо я заявляю про це тільки сьогодні. Доволі складно працювати в команді учасників якої розділяю близько 500 кілометрів. Комунікація за допомогою інтернету, мобільного зв'язку та інших винаходів відсутня, коли повідомлення залишається без відповіді майже пів року... Вибачте, терпець урвався... Всі мої світлини з сайту видалені, всі сторінки в соціальних мережах які створив я також видалені. Для цих проектів було створено три фотопроекти: «Пепел, стаканы...», «... кирпичи - солдаты старых стен!», «Мы вырвем столбы, мы отменим границы». Але планується реалізація інших, не меньш цікавих. Всі вони називатимуться рядками із пісень «ДДТ», «Кино», «Машины времени» й інших рок-легенд.

Ці кроки можна назвати творчою кризою. Раніше, з таких криз я виходив меньш радикальним шляхом, але ...

... але медицина такі «кризи» називає іншими словами.

Тепер про плани на майбутнє і про подяки. Зараз я займаюся улюбленою справою. Розвиваюся, навчаюся і працюю в сфері телебачення. В цій сфері хотілося б працювати й працювати. Сподіваюся, що так воно і буде. Днями, у Фейсбуці я всім Вам прзентую новий проект. Але новим він буде тільки в соціальній мережі, а сам існує вже досить давно. Якщо все буде добре, то він стартує вже с понеділка. Це дасть змогу спробувати вивести один з телепродуктів на інший рівень, хоча і без мене цей рівень значно високий.

Дякую Богу (як я Його розумію), що зараз я на ТБ. Дякую Єві Бажен за те, що вона колись запросила в цей творчий осередок. Олені Володимирівні Полянній за зразок професіоналізму. Олені Пащинській за основи відеомонтажу. Їй, а також Марії Терехіній і звичайно ж людині, яку вважаю своїм Вчителем: Олександру Олександровичу Кульчицькому за те, що в серпні минулого року вони запросили мене до свого колективу - Творчого Об'єднання «Хрещатик, 26». Олександру Савенку і Тетяні Кулик за те, що ви підтримуєте мої кар’єрні амбіції. Ірині Віцан, яка мало того що витримує мій складний характер більше від усіх колег, так і за те, що підтримує мене в процесі підготовки програми  «Край. Народ. Влада». За критику, підтримку, поради і за все, що можна назвати робочим процесом дякую Вікторії Христинченко, Сергію Сіволапу, Анні Дрєновій, Наталі Парубочій, Ользі Бродській. Колишнім колегам: Марині Дощук і Марії Буряк. Богдану Якимюку, який допомагає, радить, підтримує, заохочує і сварить більшу частину тієї частини мого життя яка пов'язана із ЗМІ. Сергію Яремі просто за приємні спогади.

Також, хотілося б виділити Катерину Вінокурову. За що? Перш за все за підтримку в написанні всього цього, за той час, коли ми працювали разом, коли животи рвало від сміху.

Окрема подяка, окремим словом, окремим рядком Олені Бойко. Навіть не знаю, за що конкретно. Просто дякую, і все тут. Також бажаю щастя, здоров'я, любові тобі Олено. Здоров'я твоїм рідним та близьким, твоєму чоловіку, твоєму сину.

В кінці цього всього хотілося б згадати ще когось. На жаль, не можу конкретно перелічити імена всіх, але впевнений, якщо ті люди читають це, то вони здогадаються про кого йдеться. Мене і їх об'єднує спільна проблема, спільний час, і одне прізвище з ініціалами Н.Ф. Ви мене також багато чому навчили. І зараз вчите. Підтримуєте.

Всім бажаю добра і щастя!

З повагою,

Максим Яковчук.