Великі Трояни

Великі Трояни — село в Україні, в Благовіщенському районі Кіровоградської області. Населення становить 1280 осіб. Орган місцевого самоврядування — Великотроянівська сільська рада.

Численні сколото-сарматські кургани навколо села і в центрі поселення, зокрема, на місці нинішнього будинку культури, де при розкопках знайдено два скелети гігантського розміру - більше 2,5 метрів з золотим мечем - символом високого королівського чи боярського роду. Це свідчить про давнє сколото-троянське заселення земель цього краю після руїни Трої - Іліону Гомера. Є легенда, записана від Ходак Явдокії Петрівни - шанованої односельцями сільської знавчині стародавностей і народної йогині - про те, що першими поселенцями села були віткачі з давньоукраїнської Трої - нинішньої Ольвії на березі Чорного моря, у самій дельті двох річок - Славутич і Бог (Суч. Південний Буг). Ці двоє знаменитих "великих троянців" напевне і поклали начало назві села: Великі Трояни, заклавши основи характеру благородного троянського роду, хліборобсько-воїнсько-волхвівській традиції великотроянців.

Через село протікає три річки: Синиця, Синька і Безіменна. Синиця, що бере початок недалеко від міста Умані, протікає через села Кам`яна Криниця і Вільхове (древня назва Волсіве - де археологами знайдено культовий центр волсівського аріянства). Друга - Синька, котра протікає через сусідні села Синьки та Одая. Ці села раніше входили до Великотроянівського центру Кам`янець-Подільської губернії. Так от, саме в палаці графині Волконської, який розташовувася колись на горі села Одая, над рікою Синька й народився син, який став одним із засновників української та російської літератури. Його звали Некрасов Микола Олексійович (28 листопада (10 грудня) 1821. І хоч він був зареєстрований у Немирові, Брацлавського повіту Подільської губернії, є дані про те, що народився він cаме в Одаї, а потім батько перевіз його до Немирова, де він проходив військову службу. Потім неодноразово визначний поет повертався в це село, слухаючи українських народних пісень, які запали в його дитячу душу навіки, сформувавши його глибоконародний характер поета.

Поля села Великі Трояни зі сходу сягають знаменитого Галочанського дубового пралісу, шо відстоїть від села на 7 кілометрів, на заході межують з ланами сіл Вільхове і Камяна Криниця, на півдні - с. Йосипівка, на півночі - Синьки і Одая.

Село ніби сховане у вербово-вишневих ярах, по яких протікають дзюркотливі потоки річок. Село має камінний кар`єр, камінь якого за своєю високою кристалічною структурою годиться на виготовлення художніх скульптур. Є і чудова глина, з якої колись троянцы виготовляли керамічні вироби побутового вжитку - великі глеки, глечики, миски, тарілки, куманці.

У селі є середня школа, великий Будинок культури з просторою спортивною залою, якому можуть позаздрити навіть великі міста. Раніше тут діяв сільський народний театр, духовий оркестр, шашково-шаховий клуб, гурт силовиків (гантелі) та ін. Тут виступали знамениті борці-велетні, брати Піддубні.